Лікар радить, консультує, інформує

Профілактичні щеплення – медичні процедури, мета яких вироблення в організмі імунітету проти певних інфекційних захворювань.

Вакциною називають препарат, який містить антиген (антигени) мікроорганізмів і який після введення викликає специфічну імунну відповідь, котра захищає від зараження даним мікроорганізмом.

Профілактичні щеплення проводять згідно з наказом МОЗ України від 16.09.2011р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». Щепленню підлягають усі новонароджені та діти, які не мають до цього протипоказань.

Гепатит В – інфекційне захворювання організму, з переважним ураженням печінки та її тяжкими ускладненнями, як цироз та рак печінки. Передається через інфіковану кров від матері до дитини, материнське молоко, слину, сльози, піт, лімфу, вагінальні виділення, сперму, ножиці, манікюрні та педікюрні набори, зубні щітки, соски та інше.

  Вакцинації проти гепатиту В підлягають усі новонароджені, вакцинація проводиться моновалентною вакциною.
Якщо мати новонародженого HBsAg“-” (негативна), що документально підтверджено, можливо розпочати вакцинацію протягом перших місяців життя або ж поєднати з щепленням проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту. Остання доза вакцини проти гепатиту В (третя або четверта) уводиться не раніше 6 міс. життя.
• Новонародженим з масою тіла <2000 г, що народилися від HBsAg негативних матерів, вакцинація проводиться при досягненні дитиною 2000 г або при досягненні віку 1 місяць.
• Якщо новонароджена дитина в тяжкому стані, імунізацію дитини слід проводити після його покращення перед випискою з лікарні. Щеплення можна розпочати в будь якому віці, двічі з інтервалом у 1 місяць і третє через 5 місяців.

Туберкульоз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі. Воно передається через хвору людину чи тварину, які виділяють збудник з харкотинням, сечею, калом, слиною, молоком або сльозами. Туберкульоз уражає людей з послабленою імунною системою. До такої категорії людей, відносяться і новонароджені.

Щеплення проти туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями. Неприпустимо поєднання в один день щеплення для профілактики туберкульозу з іншими парентеральними маніпуляціями.
Діти, які не були щеплені в пологовому будинку з будь-яких причин, підлягають обов‘язковій вакцинації в дитячих поліклініках. Для щеплення дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖ-М або половинну дозу вакцини БЦЖ. Якщо дитина не щеплена в пологовому будинку, не через медичні протипокази, щеплення проводиться вакциною БЦЖ. У віці менше 2 місяців, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту. Після виповнення дитині двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ слід провести пробу Манту. Щеплення здійснюється при негативному результаті проби.
Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 та 14 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ..

Проба Манту застосовується систематично раз на рік, для всіх дітей з 12-ти місячного віку з метою раннього виявлення туберкульозу.

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, що схильне до епідемічного поширення з повітряно-крапельним механізмом передачі.

Збудник дифтерії виділяє токсин, який руйнує оболонку нервових волокон, пошкоджує еритроцити, та зупиняє клітинне дихання. Тому перебіг інфекції дуже тяжкий з ураженням дихальної, нервової, серцево-судинної систем, нирок та наднирників. Утворюються нальоти на мигдаликах, які швидко перетворюються в щільнні та міцно фіксовані фибринозні плівки, характерна тенденція до їх поширення, прогресує набряк мигдаликів, м’яких тканин рото глотки, підшкірної клітковини.

Не менш небезпечним захворюванням для дітей є кашлюк, його збудник поширюється при кашлі та чиханні. Кашлюк викликає довготривалі напади кашлю, може викликати зупинку дихання, ушкодження мозку та призвести до смерті. До 80% захворювань припадає на дітей, віком до 5 років. Чим менший вік дитини, тим важчий перебіг захворювання.

Граючись на подвір’ї, на дитячому майданчику, купаючись в річці, діти можуть отримати травму, це є прямою загрозою інфікування правцем. Правець – інфекційне захворювання, яке проявляється судомами жувальної мускулатури, коли дитині важко відкривати рот, відмічається біль при прийомі їжі та розмові. Судоми швидко розповсюджуються на м’язи обличчя, шиї, спини, живота, рук, ніг, вражають дихальну мускулатуру, що веде до асфіксії та смерті. У новонароджених правець виникає при занесенні збудника через пуповинну рану.

  Щеплення проти дифтерії правця та кашлюку за віком у 3,4 та 5 місяців проводиться вакциною АКДП. Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями АКДП вакциною дорівнює 30 днів. Інтервал між третім і четвертим щепленням повинен становити не менше 12 місяців.
Перша ревакцинація у 18 місяців проводиться вакциною АаКДП (з ацелюлярним кашлюковим компонентом).
АаКДП вакцина використовується для подальшого щеплення дітям, які мали післявакцинальні ускладнення на попередні щеплення АКДП вакциною, а також для проведення усіх щеплень дітям з високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень за висновком вакцинальної комісії або дитячого імунолога. Можна використовувати комбіновані вакцини АаКДП-Геп В, АаКДП-Геп В + ІПВ або АаКДП-Геп В + ІПВ + Hib, АаКДП+ ІПВ + Hib, АаКДП-+ ІПВ та інші зареєстровані в Україні комбіновані вакцини.

Поліомієліт – інфекційне захворювання, на яке найчастіше хворіють діти до 3-х років, але від нього не застраховані навіть дорослі. Воно починається гостро, з підвищення температури тіла, через деякий час розвивається в’ялий параліч, який має завжди незворотній процес. Єдиним засобом захисту є вакцинація.

Інактивована вакцина (ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказах до введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) – для усіх наступних щеплень за календарем.
Вакцина ОПВ застосовується для 3 – 6-го щеплень (третьої вакцинації та вікової ревакцинації) при відсутності протипоказань до ОПВ.

Дуже небезпечною для дітей до 5 років є гемофільна (ХІБ) інфекція. Вона є причиною гострих респіраторних захворювань, тяжких запалень легень, гнійних менінгітів, отитів, які мають важкий перебіг і ведуть до інвалідності або летальності. ХІБ-інфекція діагностується та лікується дуже складно. Єдиним засобом профілактики гемофільної інфекції є вакцинація. Вакцинація для профілактики інфекцій, які викликаються бактеріями Haemophilus influenze типу b (Hib) може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib-компонент. У разі використання Hib-вакцини та АКДП різних виробників вакцини вводяться в різні ділянки тіла. Бажано використовувати комбіновані вакцини з Hib-компонентом для первинної вакцинації.  Щеплення слід проводити в 3, 4 та 18 місяців разом з вакцинами АКДП та поліомієліту.

Проти кору, епідпаротиту, червінки (краснухи) щеплення проводять в 12 місяців.

Кір, епідемічний паротит – інфекційні хвороби, які небезпечні своїми ускладненнями, а саме: коровий ларингіт (втрата голосу), корова пневмонія, отит (втрата слуху). Дуже небезпечне ускладнення, яке веде до інвалідності або смерті – коровий енцефаліт.

Свинка (епідемічний паротит) – захворювання, що дає ускладнення з боку центральної нервової системи, запалення головного та спинного мозку (менінгіти), статевих органів: у хлопчиків – орхіти, що стають причиною безпліддя, та запалення підшлункової залози, що часто є причиною виникнення цукрового діабету.

Червінка (краснуха) дуже небезпечна для вагітних, які захворіли в перші 3 місяці вагітності. Такі жінки можуть народити дитину з тяжкими вродженими вадами розвитку: вродженими вадами серця, нирок, глухота, сліпота.

  Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться комбінованою вакциною у віці 12 місяців. Друге щеплення проти кору, паротиту та краснухи проводять дітям у віці 6 років.
Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до18 років. У даному разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між ними мінімального інтервалу.
Дітям у віці 15 років, які отримали 1 або 2 щеплення проти кору, але не вакциновані проти епідпаротиту й краснухи і не хворіли на зазначені інфекції, проводиться планове щеплення проти епідпаротиту (хлопці) або проти краснухи (дівчата).

Недостатнє охоплення щепленням, порушення графіку імунізації, несвоєчасна вакцинація у дітей в епідемічних вогнищах, приводить до розповсюдження вище згаданих інфекційних захворювань. Головне завдання імунізації – створення колективного імунітету, тобто щеплених дітей повинно бути 98%, то тоді можна говорити про імунний прошарок (захист) від інфекцій, або груповий імунітет.

Тривалість вироблення імунітету від інфекційних захворювань враховується при встановленні термінів повторного щеплення – ревакцинації. Щоб забезпечити досить високий імунітет, що оберігає від зараження, щеплення необхідно систематично проводити через певні інтервали часу.

При порушенні календаря щеплення, для вирішення індивідуального календаря щеплень, батькам дітей слід звернутися до дільничного педіатра чи лікаря-імунолога.

Щеплення не лише захищає від зараження, але також є істинним чинником в протиепідемічній боротьбі з інфекційними захворюваннями!!!